УВАГА! Інформація щодо запобігання коронавірусної інфекції

                   Запитання, винесене в заголовок цієї дискусійної статті, може здатись не тільки риторичним, а й недоречним. Вже четверте покоління, вивчаючи наш рідний край, цікавлячись історією заселення наших земель, від учителів, з довідників різної товщини і часу видання твердо знає, що «…в 1754 році на правому березі р. Помічної , неподалік від впадіння р. Грузької в Чорний Ташлик була споруджена фортеця названа Павлівськ (пізніше Новопавлівськ, Новоукраїнка)». Цитата взята з монографії В. І. Тимофієнко «Міста Північного Причорномор’я в другій половині ХVІІІ ст.». Монографія видана Інститутом історії Академії наук Української РСР російською мовою (Київ, Наукова думка, 1984 р.)

                   Автор посилається на «Історію міст і сіл УРСР. Кіровоградська область», а в даному дослідженні посилання на Центральний державний військово-історичний архів СРСР (нині Росії). Крім дати в монографії детально описується форма і розміри укріплення Павлівськ та поселення, що стало рости під його захистом. Все це друкувалось в нашій газеті одним із авторів даної статті прийняте без сумніву як незаперечна істина.

                   Але в травні – на початку червня 2004 року старший науковий співробітник Кіровоградського обласного краєзнавчого музею К. В. Шляховий, проводячи пошук в архівах, натрапив на копію документа, який поставив під сумнів дату заснування нашого міста.

Це – рапорт начальника Єлисаветградської провінції генерал-майора В. О. Черткова до командира Новоросійської губернії Ф. М. Воєйкова по рапорту командира Молдавського гусарського полку полковника Звєрєва про те, що запорожці (400 чол.) вигнали з Мігейського Ташлика (с. Костовате Миколаївської обл.) більше 100 сімей поселенців Молдавського гусарського полку і передали від кошового (Калнишевського), що «…в Павловском редути выгнать намерены, почему он господин полковник Зверев просит защищения, а … о поселившейся роте в Павловском редуте сначала когда бывшей предводителем второй армии … Пётр Иванович Панин прожектировал Павловскому редуту быть и чтоб при оном и полковую квартиру Молдавскому гусарскому полку там иметь, ровно и о поселении при Екатериненском шанце [м. Первомайск] двух рот репортами коими от 27 и от 28 числа мая 770 году от меня донесено было, почему ваше превосходительство оное поселение рот при редуте Павловском и при Екатериненском шанце опробовать изволили…»

Отже, граф генерал-аншеф П. І. Панін, командуючий другою російською армією з 1768 по 1770 рік, до і після цих дат жодних «прожектів» відносно залюдненості наших країв і будівництва тут укріплень не міг складати. Рапорт генерал-майора  В. О. Черткова датований 7 червня 1770 року, оригінал зберігається в Російському державному військово-історичному архіві (ф.52 оп.1 спр.37 ч.1 аркуш 15). Даний документ викликав сумнів відносно дати заснування Павлівська в 1754 році і змусив до пошуку.

                   В результаті виявилось, що в усіх роботах серйозних дослідників з історії заселення нашого краю, які на даний час нами вивчені, в статистичних таблицях, картах та описовій частині укріплення і поселення Павлівськ згадується лише з 1770 року як ротне поселення (1-а рота) і штаб-квартира Молдавського гусарського полку (сформований у 1769 році). Це при тім, що в описах меж між землями Буго-Гардської паланки Нової Січі та задніпрськими землями Гетьманщини перелічуються окремі хутори, зимівники, пасіки, а в нашій місцевості називаються тільки річки Грузька, Помічна, Чорний Ташлик, ліс Беш Бойраки і т. ін. А на картах пізнішого періоду (1787 рік) вже позначено не тільки Павлівськ, Чорноташлицьке, а й села Мишарошовка (с. Новоєгорівка), Татарове (с. Комишувате), Бешбайраки (с. Кропивницьке) тощо. Не могли ж укладачі карт описів та статистичних звітів до 1770 року вказувати слободи, хутори й пасіки і при цьому прогледіти 2 укріплення з поселеннями: Павлівськ (150 хат) і Чорноташлицьке (120 хат)!

                   В «Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область» сказано, і потім повторюється в інших джерелах, що Павлівськ (з 1762 року Новопавлівськ) був зруйнований під час останнього татарського набігу на початку січня 1769 року. Але аналіз «Записок барона Тотта...» – французького резидента при дворі хана Керим-Гірея, який супроводжував хана під час набігу, не дає підстав вважати, що в наших краях на ту пору існувало будь-яке значне поселення. Барон Тотт називає ці місця «Запорозькими пустинями», згадуючи про них як про сліди перебування людей «несколько покинутых жилищ и копны сена около них», і це уже на правому березі Інгулу, тобто на південному рубежі Нової Сербії.

                   Пошуки в обласному архіві навели нас на «Результаты подворной переписи Елисаветградского уезда 1883-1885 годов». Видання Єлисаветградської земської управи, Херсон, 1886 рік. У цьому статистичному збірнику, скомпонованому у формі таблиць, за назвами населеного пункту іде історична довідка, складена на підставі церковних архівів, друкованих досліджень та спогадів старожилів. Церковні архіви часом виникнення поселення рахують, почасти, час початку будівництва першої церкви. Про наше місто говориться: «Павловск [Новоукраинка]. Время возникновения – 1771 год. До 1858 года было военное поселение…» В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, виданому в 1897 році, відзначається, що наше місто виникло «…при Екатерине ІІ», а це – не раніше 1762 року.

У ході краєзнавчих пошуків при створенні нових символів міста Новоукраїнки (герба, прапора) краєзнавчий музей Новоукраїнського району одержав ксерокопії архівних документів, люб’язно наданих відомими краєзнавцями А. П. Пивоваром та К. В. Шляховим. Це – «Военний сборник, издаваемый по высочайшему повелению год 11 том LXII Санктпетербург 1868», «Записки генерал-фельдмаршала князя Александра Александровича Прозоровского 1756-1776. Российский фонд культуры Российский архив Москва 2004», «Война России с Турцией и Польскими конфедератами с 1969 по 1774 год. Том II 1970 г. Санктпетербург 1866 г».

                   У цих джерелах описується приготування Другої Російської армії під час Російсько-Турецької війни 1768–1775 років до так званого Бендерського походу та заснування «Чтобы обезпечить на будущее Елесаветградскую провинцию от вторжения татар. Что было весьма важно для прикрытия тыла II армии и ея сообщений, устроено было два сильных земляные укрепления: одно при впадании Синюхи в Буг, на месте нынешнего Ольвиополя (м. Первомайск); а другое при вершине р. Ташлыка…». «… для закрытия Елесаветградской провинции генерал-майор Мусин-Пушкин отправлен к укреплению, выстроенному на реке Ташлык, которое названо было Павловским редутом». «Главнокомандующий второй армии приказал построить два укрепления [лютий-березень 1770 р (?!)]: одно при устье Синюхи там, где соединялись польская и турецкая границы, а другое между ними и крепостью Св. Елисаветы у р. Черный Ташлык первое названо Екатериненским и содержало в себе магазин [склад] на 30 000 четвертей а второе Павловским, назначенным для охранения всех повозок и обозов отправляемых к армии из Елисаветградской провинции…». «В Елисаветградской провинции в команде по должности обороны от неприятеля бригадира Черткова в Павловском редуте две роты Ширванского полка».

                   Молдавський гусарський полк на той час був дислокований десь в районі нинішньої Нової Праги і розміщений на наших теренах (Новоукраїнщина) вже після взяття другою російською армією турецької фортеці Бендери в кінці вересня 1770 року.

                   Отже, шанець Павлівськ (Новопавлівськ, Новоукраїнка) був заснований, як розповідають нам вищезазначені історичні джерела, навесні 1770 року. Це було укріплення, яке захищало під час Бендерського походу другої російської армії шляхи постачання боєприпасів та провіанту.

Директор краєзнавчого музею

Новоукраїнського району                               Гаращенко М. О.

                   Пропонуємо жителям нашого міста також висловити свою думку стосовно року заснування Новоукраїнки, оскільки це важливе питання потребує остаточного вирішення і планується на розгляд сесії міської ради. Коментарі можна залишити на офіційному сайті Новоукраїнської міської ради (http://nu-rada.gov.ua/) або за телефоном 2-13-32 (заступник міського голови Руденко Олександр Миколайович).

 м. Новоукраїнка, 1835 р.