•Банер•

А к т у а л ь н о

•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•

Краєвиди міста

Цікавинки

•Банер•
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
•Банер•
•Банер•

Пошук на сайті

Корисні посилання

•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
Ветеранам - честь і слава! •PDF• •Друк•
••Середа•, 08 •лютого• 2012, 13:27•

          

  9 лютого відзначає свій 90-річний ювілей Ткаченко Олексій Іванович.

            Коротка довідка: Ткаченко Олексій Іванович народився 1922 року в с. Гнатівка Добровеличківського району. У 1944 році пішов на фронт. Воював на 1-му Українському фронті в 3-ій мотострілковій протитанковій механізованій колоні. Закінчив війну в Берліні. Був тяжко поранений у груди. Після закінчення війни служив на воєнно-поштовій базі, а у 1946 році повернувся додому. Має бойові нагороди: медалі «За відвагу»,«За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною» та орден «За мужність» 3-го ступеня.

 

            - Доброго дня, шановний Олексію Івановичу, повідайте Вашу життєву історію: як пройшло дитинство, як Ви потрапили на фронт?

            - Доброго дня. Можна сказати, що моє дитинство зазнало великих випробувань. Після революції 1917 року, батьки почали наживати добро, батько працював на кузні, а мати вдома господарювала, але в 30-х роках, все, що було нажите, почали відбирати. Це був страшний час. Забрали матір, залишивши з батьком-інвалідом трьох дітей. Куди забрали матір, не відомо, скільки батько не шукав - так і не знайшов. В той час дуже багато людей помирало від голоду, хоронили по 20-40 (!!!) людей у яму. В цей час померли брат та сестра, і я залишився з батьком один. Коли вже і я почав пухнути від голоду, батько вирішив віддати мене до своєї сестри, так як сам був не в змозі прокормити нас обох. Я вдячний тітці Маші (так звали батькову сестру), яка мене виходила та зберегла здоров’я.

            - Як для Вас почалася війна?

            - Тоді було положення: якщо батько – інвалід, і в нього тільки один син, то на фронт не брали, але для забезпечення потреб армії на фронт і молоко, і м'ясо, і яйця потрібно було віддати. Але все одно у 1944 році мене забрали на фронт. Там я пройшов всю Європу, воював в Румунії, Польщі, Угорщині та Австрії. Був дуже важко поранений у груди, але після лікування у госпіталі знову відправився на фронт та дійшов до Німеччини. Брав участь у взятті Берліна: дуже важкі тривали бої, особливо тяжко було при взятті рейхстагу – осередку тогочасного зла. Після підписання акту капітуляції, хто повернувся додому, хто пішов далі воювати (тоді акт капітуляції підписала Німмечина, але ще залишилась фашистська Японія - прим. авт.), а я залишився в Німеччині та працював на воєнно-поштовій базі.

            - Що було далі?

            - У 1946 році я повернувся додому та одразу влаштувався працювати бригадиром у колгосп. Працював до 1950 року,і зрозумів, що потрібно здобувати освіту , тому поїхав до Кіровограду вчитись на агронома. Після того, як закінчив вчитися, мене направили за Помічну в колгосп робити агрономом та заступником голови колгоспу. Попрацював я там 3 роки. Підняли колгосп в ті тяжкі часи. Заробив 2 медалі «За доблестный труд». У 1957 році направили від райкому партії в інший колгосп, щоб також його підняти, там я також працював агрономом та заступником голови колгоспу. А в 1960 році направили мене в Кам’яний міст, що на Новоукраїнщині. Попрацював я 4 роки. Тут знову визивають в райком партії, з’являюсь, а мені і кажуть: «Олексію Івановичу, до нас тут приїхали із Києва з міністерства шовківництва і ми Вас рекомендували на посаду директора «Міжрайшовка», ми знаємо, що Ви впораєтесь.» С посади директора «Міжрайшовка» я й пішов на пенсію.

            - Скажіть будь ласка, а як Вам живеться під час незалежної України?

            - Ну, що я можу сказати? Жилося б краще мабуть, якщо б кожна людина займала своє місце в суспільстві та робила те, що вміє робить, а не те, що хоче. Наприклад, будівельник би працював на будівництві, фармацевт - в аптеці. А так на сьогоднішній день всі хочуть мати багато, а для цього нічого не роблять. Але я вірю, що в майбутньому наш народ все ж таки буде жити краще, якщо кожен займатиме своє місце.

            - Які зараз нагальні питання більше Вас турбують, мається на увазі, як жителя міста?

            - Перш за все, мабуть, і най головніше це освітлення вулиць. По нашій вулиці страшно в темряві ходить, хоча вона і вважається одною з головних, а люди то на роботу, то з роботи і все в пітьмі. До мене нещодавно приїздив син, то він був дуже здивований тим, що наша вулиця не освітлена. Також хотілось би, щоб приділяли більше уваги, нам ветеранам та пенсіонерам, і не тільки на свята.

            - Дякую за бесіду Олексію Івановичу і на останок, щоб Ви побажали всім мешканцям міста?

            - Насамперед усім бажаю здоров’я, щоб люди жили в мирі і злагоді. Не допустили війни, берегли нашу державу, та завжди поступали по совісті і дотримувались законів.

e-max.it: your social media marketing partner
 
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•

Різне

•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•

Соціальна реклама

•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•
•Банер•